Лазар Давидович Розенберг — всесвітньо відомий учений у галузі акустики.
Л. Д. Розенберг розпочав свою наукову діяльність у дослідницькій лабораторії Київської кіностудії у 1930 році. Одна з перших його праць, опублікована у 1932 р., була присвячена дослідженню сумарної реверберації під час запису та відтворення звуку.
У 1936 році Л. Д. Розенберг — завідувач кафедри акустики в Київському інституті кіноінженерів.
У 1938 році Л. Д. Розенберг організував і очолив проєктування акустики Палацу Рад, де були вивчені й значною мірою розв’язані проблеми створення високоякісної акустики та звукопідсилення у величезних залах місткістю до 25 тис. осіб. Було розроблено способи створення звукопоглинальних конструкцій, що забезпечують якісне поглинання звуку, методи звукофікації за допомогою надспрямованих потужних гучномовців і систем розподілених гучномовців, а також метод розрахунку звукових полів, утворених розподіленими системами.
У 1942–1943 роках, у тісній співпраці з Н. Н. Андреєвим, Л. Д. Розенберг брав участь у розробленні зброї, призначеної для боротьби з акустичними мінами.
Наприкінці 1940-х років Л. Д. Розенбергом разом із групою співробітників було виявлено явище наддалекого поширення звуку в морі та відкрито підводний звуковий канал незалежно від відкриття американських учених.
За дослідження в галузі акустики у 1950 році Л. Д. Розенберг разом із низкою співробітників був удостоєний Сталінської премії першого ступеня.
До початку 1950-х років належать перші роботи зі створення наукових основ звуковізії: дослідження звукових фокусувальних систем і способів перетворення звукових зображень у видимі. Теоретичні та експериментальні дослідження фокусувальних систем дали змогу створити теорію звукового зображення й знайти методи концентрації ультразвукової енергії, що знайшли відображення в монографії «Звукові фокусувальні системи» (1949 р.).
З моменту організації Акустичного інституту АН СРСР (1954 р.) Л. Д. Розенберг очолює відділ ультразвуку, де проводяться дослідження з розроблення фізичних основ промислового застосування ультразвуку.
Роботи в галузі акустичної кавітації (1958–1965 рр.) заклали наукову основу для створення апаратури та розроблення технології ультразвукового очищення; роботи з дослідження процесу ультразвукового різання привели до створення високопродуктивного ультразвукового верстата. Було проведено низку досліджень з ультразвукового розпилення рідини, низькотемпературного сушіння за допомогою акустичних коливань, ультразвукової дегазації тощо.
Підсумком багаторічної роботи Л. Д. Розенберга та його колективу є монографія «Ультразвукове різання» і тритомна монографія «Фізика і техніка потужного ультразвуку».
Л. Д. Розенбергом опубліковано понад 80 оригінальних досліджень, більш як 100 оглядів, науково-популярних статей і рецензій, близько 50 енциклопедичних статей. Він був автором 15 винаходів, пов’язаних із застосуванням ультразвукових коливань у техніці.
Л. Д. Розенберг створив наукову школу фізики ультразвуку, і під його керівництвом 18 дослідників захистили дисертації.
Л. Д. Розенберг був талановитим популяризатором фізичної та технічної акустики: у 1961 році ним була написана й перекладена низкою іноземних мов науково-популярна брошура «Розповідь про нечутні звуки»; було створено науково-популярний фільм «У світі ультразвуку» та ін.
Л. Д. Розенберг був головою Ради з фізики і техніки ультразвуку при Відділенні загальної фізики й астрономії АН СРСР, членом Ради з акустики та інших рад, членом редколегії «Акустичного журналу» і збірника «Ультразвукова техніка».